Лялька-мотанка – історія виникнення, призначення та традиції виготовлення

Одним з традиційних образів української культури вважається лялька-мотанка. Це особливий предмет, який з часом набув багато значень, й сьогодні вважається одним із наймогутніших оберегів не тільки для дитини, але й для родини в цілому. Маленькі фігурки ставали уособленнями людини, її надійними захисниками, вмістилищем світлих сил, що повинні оберігати власника з найперших місяців і протягом усього життя. Сьогодні мотанка переживає друге народження, але мало хто знає, звідки вона походить, які символи увібрала та чому до ляльки потрібно відноситись особливо делікатно, шанобливо.

Історія виникнення ляльки-мотанки

Історично відомо, що перші такі вироби з’явились приблизно п’ять тисяч років тому. Це стосується саме конкретного типу ляльки, адже в інших країнах по всьому світові їх виготовляли ще раніше. Матері та бабусі робили іграшки для дітей, щоб ті забавлялись та переставали плакати. Пізніше, з формуванням прадавніх вірувань, ляльки уособлювали сили природи, древніх богів, зміну пір року. В Австралії, на Алясці, на теренах Африки – всюди по світу можна знайти ляльки з найрізноманітніших матеріалів: трави, кори, дерева, глини, лахміття, текстилю. Та всі ці вироби об’єднує той сакральний вміст, що люди вкладають у процес створення та передавання ляльок наступним поколінням. Зовсім не схожі між собою народи, які ніколи не перетинались, продовжували вірити, що цей символ здатен захистити душу власника від злих сил, які з початку часів намагаються нею заволодіти.

Ляльки повинні були передавати тільки світлі та добрі помисли, спрямовувати людину жити праведно, творити добро та пам’ятати про силу зв’язку поколінь. Перші українські мотанки ще називали вузликовими. Особливість техніки виготовлення відобразилась у терміні. Вироби зазвичай мали жіночий, рідше – дитячий образ. Для ігор створювали інший тип, а для обережного обрядового процесу жінки виготовляли саме мотанки. Вони ставали могутнім талісманом, що клали новонародженому у колиску. Перші екземпляри історики відносять до Чернігівської області, там виникли прототипи більш пізніх виробів.

Цікаві факти про ляльку мотанку та її особливості

Для того, аби виконувати свої задачі, цей сакральний витвір мав бути досить яскравим, мати привабливий вигляд. З цією метою частини матеріалу підфарбовували, розписували малюнками, орнаментами та візерунками. Барвники мали бути лише натуральними, а сама тканина ставала образом духу та мудрості, що передавалась від предків до наступних поколінь.

Ззовні лялька має мінімальну деталізацію. Обов’язково є виділена голова, а ось тулуб, руки, ноги були схематичними, кінцівки могли не відокремлюватись. Волосся іграшок виготовляли з льону, ниток. Жодна модель не мала за всю історію чітких рис обличчя. Замість нього майстри залишали просто білу тканину, на яку міг наноситись хрест. Він уособлює поєднання жіночого та чоловічого, передає силу сонця у давніх традиціях. Майстрині ніколи не зображували очі, бо предки вірили, що через них в ляльку (тіло) може потрапити зло та виходити з нього. Зіниці сприймались як своєрідний портал між нашим світом й потойбіччям. Варто згадати принцип «зурочення», «злого ока», коли недобрий погляд однієї людини на іншу ставав причиною хвороб, проблем, нещасних випадків, руйнування сімей, смерті дітей та близьких.

Типи та призначення ляльок-мотанок

Не всі мотанки були однакові, вони ділились на різні типи та мали спеціальне призначення:

1. Дитячі майстрували лиш для забави. Так у малюка розвивалася дрібна моторика, почуття відповідальності, бажання піклуватись про когось слабшого та залежного. Часто в такі ляльки додавали шматочок хліба, а немовлята гралися таким виробом як смочком, заспокоювали себе.
2. Для обрядів. Їх виготовляли та діставали на особливі обрядові свята, події. Ляльки мали конкретні назви та пов’язувались зі святами (Вербна, Масляна, Наречена, Пасхальна та інші). Ляльки також могли брати участь у весільних дійствах та займали почесне місце у родині.
3. Оберегові. Це найпоширеніший вид мотанок, який сьогодні знову набуває популярності. Вони призначені, аби захищати дітей, дорослих від злих духів, темних сил, різних бід, хвороб, зурочування. Майстрині вкладали у маленькі фігурки думки про добробут, достаток, можливість завести власну родину, знайти нареченого, народити дитину, жити у щасті та злагоді.

Кожна лялька, не залежно від призначення, носила містичний, сакральний характер, наділялась особливим змістом.

Символіка кольорів мотанок

Наші предки вірили, що кожен колір несе в собі певне значення, наділяє особливими властивостями все, на що наноситься. Це стосувалось вишиванок, рушників, писанок, повсякденних та ритуальних предметів, різноманітних обрядових аксесуарів. Так само уважно наші предки обирали кольори для мотанок, основа яких завжди мала бути у вигляді найбілішої та найчистішої лляної або бавовняної тканини. Нитки та фарби, що використовували майстрині при виготовленні ляльок, передавали конкретні тонкі енергії:

• жовтий – властивий сонцю, його життєдайній силі, світлу, добру, початку нового дня, розквіту сил;
• червоний – сила крові, родинний зв’язок, можливість відвести темні сили, захистити від них, хвороб (варто згадати сучасний модний оберіг – червону нитку на зап’ястку);
• зелений означав юність, молодість, рух сил природи, розквіт, відродження, здоров’я;
• синій та блакитний натякали на енергію води;
• білий втілював чистоту, гармонію, небесний захист, присутність вищих сил в житті людини;
• коричневий означав родючість землі, зв’язок із родом, природою.

При виготовленні мотанок застосовували один або декілька кольорів, все залежало від мети та обережних особливостей.

Техніка виготовлення ляльки-мотанки

Є кілька важливих моментів, котрих наші предки мали дотримуватись у процесі створення лялькового оберега:

1. Ніколи не використовувати голку. Для створення брали лише основу, тканину та нитки. Сучасні виробники, які представляють колекційні екземпляри та наголошують на естетичному значенні, шиють голкою, гаптують камінням, блискітками, бісером іншим оздобленням. Класична мотанка була набагато простішою, а процес мав магічний сенс.
2. Голова могла робитись з кульки хліба, дерев’яної бусини, макової «коробочки» (для родючості, захисту дому від нечистої сили).
3. Під час виготовлення співали особливі пісні, які були характерні для містичних обрядів, прикликання світлих захисних сил, передавання власної доброї енергії, турботи, піклування.
4. Голова формувалась виключно методом скручування спіралі, що означало нескінченність, буття, відродження, життєвий цикл, вічність.
5. Вузлові ляльки мотались лише за рухом сонця, тільки так виріб міг принести добробут, вдачу, щастя.

Для створення іграшки брали лише конопляне або лляне волокно, що додавало певної містичної сили.

Традиції виготовлення оберегів з мотанок

Відповідальне та уважне ставлення було характерне для кожного, хто займався створенням особливого оберега. Проводити ритуал і займатись роботою можна було тільки у певному настрої, стані, дотримуючись місячних та сонячних циклів. На повний місяць ляльки ставали потужними оберегами, на спадний відводили хвороби, негаразди. Коли місяць знаходився у фазі зростання, робили ляльку для успіху в кожній справі.

Іграшку-захисницю не можна було починати в п’ятницю та неділю, в ці дні шанували Макош. Також не можна було робити шви, будь-які кріплення виконувались лише обмотуванням нитками. Кожний виріб є унікальним, сакральним, естетичним та культурним явищем. Багато залежить від того, хто та як створює мотанку.