Вишиванки в нашій країні створювали з давніх-давен. Традиції та майстерність зберігалась у кожній родині та різних регіонах України на рівні зі священними сакральними знаннями. Не було такої дівчини та жінки, яка б з юних років не вміла вишивати та не створила кілька сорочок з орнаментом. Сьогодні цей елемент одягу переживає «друге народження». Багато людей не тільки в Україні, а й у всьому світі починають цікавитись культурним, етнічним та історичним значенням вишитої сорочки.
Але мало хто знає, що єдиних правил і вимог до візерунка з естетичного та символічного погляду не існує. Стиль, підбір кольорів, варіанти оздоблення відрізнялись у кожному регіоні, були «візитною карткою» того, хто носив вишиванку. Наші предки легко могли впізнати, звідки людина або одяг, тільки поглянувши на тип і стилістику вишивки. Сьогодні це здається неймовірним, але знавці культури та історичного дизайну можуть розповісти багато цікавого та незвичайного про особливості використання технік, кольорів і розмірів вишитих елементів. Одним з найкрасивіших, складних і барвистих видів є борщівська вишиванка.
В чому особливість борщівського стилю вишивки сорочок?
Цей тип вирізняється з усього різноманіття варіантів регіональної вишивки. Його не можна сплутати ні з яким іншим. Історія виникнення та розвитку борщівського стилю також є цікавою, вона сповнена легендами. Існує кілька теорій:
- Під час нападу татарів на Тернопільську область було вбито всіх чоловіків, старих і дітей. Місцеві жінки проголосили траур. Вони дали обіцянку, що будуть носити вишиванки виключно з чорним кольором ниток. Так триватиме сім поколінь.
- Дівчина Марічка полюбила коваля з рідного села. Він пообіцяв, що одружиться з нею, але зрадив. Хлопець знайшов багату панночку. Бідна Марічка збожеволіла від горя та стала вишивати собі весільне вбрання чорними нитками. Завершивши одну із сорочок, вона вдягла її та втопилась у річці. Після загибелі дівчини мешканці села знайшли її вишиванку. Попри чорний колір, вона всім дуже сподобалась. Після цього пішла традиція вишивати сорочки такими ж орнаментами.
- Остання версія розповідає про дивну «хворобу», що розповсюджувалася на Тернопільщині, але вражала тільки жінок. Ніхто не міг її зупинити. І тільки старий мудрий гірський мольфар сказав, що потрібно одягнути вишиванку з чорними візерунками й певними символами. Так і вчинили. Хвороба відступила, а традиція – залишилась.
Ми точно не знаємо, чи є істина в цих легендах, але вони дають натхнення майстриням і створюють особливу атмосферу навколо стилю вишитих виробів цього краю.
Головні особливості борщівського стилю
Старовинні вироби виготовляли особливим способом пошиття. В зоні плечей додавали спеціальні вставки, які формували цікаві та виразні складки. Вони додавали жіночому силуету більшої витонченості та елегантності. Впізнати борщівську вишиванку можна за такими ознаками:
- Три яруси вишивки на рукавах: регіональний вид має найбільш складну та естетичну систему компонентів серед усіх. Щільно вишивається верхня частина, нижче йде смужка з іншим орнаментом. Зона ліктя та вниз до зап’ястка оздоблюється третім типом малюнку. Це створює візуально три різні зони.
- Для рукоділля використовують лише найщільніші нитки, вони додають об’єму візерункам, які виглядають ніби нашитими зверху.
- Колір низу рукава залежить від того, де саме мешкає людина, в якій області. Пані з Королівки використовували нитки вишневого кольору, у Борщеві – фіолетові, в Шупарках – зелений, а от у Нирві – синій.
- В межах регіону техніки вишивки відрізнялись за селами та регіонами. Гладь, верхоплут, колодка, низинки, хрестик, набирування, виколювання є головними, але не єдиними видами.
- Як і у більшості міст, вишиванки ділились на святкові та повсякденні. Другий тип був більш стриманим, скромним, а от одяг на свята вишивався пишно, винахідливо: кожна майстриня намагалась розкрити свої таланти та здібності, показати всім високий клас наочно. Сорочки для особливих випадків рясно оздоблювались на грудях, спині, рукавах, плечах.
Протягом часу цей тип одягу дещо змінювався, але головні характеристики збереглись та продовжують привертати увагу й сьогодні.
Як правильно вибирати таку вишиванку?
Щоб правильно підібрати якісну річ, варто дотримуватись кількох простих порад:
- Матеріал. Сьогодні можна знайти вишиванки з різних тканин, але для власного комфорту рекомендується вибирати максимально натуральний та «чистий» склад. Льон, домоткане полотно, бавовна стануть оптимальним вибором.
- Стиль. Сучасні моделі мають вільний класичний вигляд. Відрізняються тільки рукави. Вони можуть бути вільними, розширюватись до низу, мати манжети. Модною тенденцією є рукави повністю або зі вставками, які зроблені з фатину.
- Орнамент. Особливість борщівського стилю – щільно заповнені вишивкою рукави. Сучасні автори дизайнів урізноманітнюють «класику», але намагаються дотримуватись певних канонів, щоб зберегти елементи автентичності.
- Вибір кольорів. Традиційні моделі родом з Тернополя – біле полотно та темні, здебільшого чорні малюнки. Сьогодні в магазинах можна знайти бежеві, блідо-оливкові, ніжно-голубі, персикові різновиди. Якщо ви хочете дотримуватись старовинного образу, купуйте білі. Головним кольором орнаменту борщівських майстринь залишається чорний. Його можна комбінувати з червоним і зеленим, білим, рожевим і зеленим, фіолетовим.
Носити вишиванки можна не тільки на свята, а й у повсякденному житті. Звичайно, виглядають вони виразно та одразу привертають до себе увагу. Тому дотримуйтесь певних правил: якщо дрес-код офісу більш вільний, обирайте прості сорочки з однотонною вишивкою або ж такою, яка має не більше двох кольорів. Підбирайте забарвлення під робочий стиль, колір костюма, штанів, спідниці. Це виглядає вишукано та стильно в будь-яку пору року.
